Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.
Україна не раз піднімалась з колін. Побита і ціла, і в ранах, та нездолана для ворогів своїх. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів. Але, на жаль,боротьба за незалежність України продовжується і зараз.
В нашій країні війна.
Війна росії проти України почалася з Криму 20 лютого 2014-го.
У лютому – березні туди зайшли російські військові без розпізнавальних знаків (зелені чоловічки). На півострові встановили режим воєнної окупації.
24 лютого 2022 року близько 4 години ранку за українським часом, путін повідомив, що прийняв рішення оголосити військову операцію на сході України. І це стало початком кривавої війни, яка триває і дотепер.
Битва за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року) стала для нашої країни знаковою. Наступ на столицю відбувся з трьох напрямків. Ворог задумав стрімко прорватися до центру столиці колонами бронетехніки та
зайняти урядовий квартал. Стійкий опір ЗСУ зірвав наміри рф.
Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів – Гореничі – Буча – Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до Києва вже наприкінці березня командування рф вирішило вивести війська з Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони України змогли зупинити його просування на всіх напрямках.
Бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати;
Бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. Противник намагався встановити контроль над цим стратегічно важливим об’єктом, щоб безперешкодно перекидати транспортною авіацією боєприпаси й висаджувати десант. На цьому аеродромі перебував на ремонті флагман і символ української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Масованими обстрілами російські окупанти знищили «Мрію». Під час боїв злітно-посадкову смугу суттєво пошкодили, тож противник не зміг розвантажити на летовищі основні сили.
Російські війська руйнують не лише аеродроми, військові частини, нафтобази, але й житлові будинки, пологові, лікарні, дитячі садки, школи. Житлові райони обстрілюють з артилерії, реактивних систем залпового вогню, балістичними ракетами, зафіксовані факти застосування заборонених міжнародними конвенціями касетних та фосфорних бомб. Найганебніший воєнний злочин – обстріл будинків, позначених червоним хрестом.
Ця війна забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекались чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда , чи просто знайомої людини.
Але наш народ дав гідну відсіч ворогові і Збройні сили України у суботу, 2 квітня, звільнили Київщину від російських окупантів, повідомила заступник міністра оборони України Ганна Маляр у фейсбуці в суботу ввечері. “Ірпінь, Буча, Гостомель і вся Київська область – звільнені від супротивника”.
Ці люди – справжні герої, вони загинули як герої і повертають їх як героїв. В кожній області, в кожному районі, у кожному
місті чи селі зупиняються процесії, що везуть тіла загиблих у домовинах, і місцеві жителі зі свічками у руках в дощ і в холод, зі сльозами на очах, стоячи на колінах віддають останню шану героям.
Адже герої не вмирають! Вони завше житимуть у наших серцях. По країні з’являються вулиці, майдани, школи названі
на честь загиблих воїнів.
Це велика кривава рана, яка залишається назавжди в нашій
пам’яті, в історії України.
