Походження свята:
Багато хто вважає, що це свято, так само як і Хелловін, прийшло до нас із Заходу, однак це не так. Народився День закоханих (принаймні у тій формі, яку ми знаємо сьогодні) в середньовічній Європі, звідки згодом помандрував до Америки, а до нас дістався разом з незалежністю.
Так от, 14 лютого пов’язане з ім’ям християнського святого Валентина. От тільки історія частенько замовчує, що таких персонажів насправді було як мінімум троє:
- Священик і лікар, якого стратили 14 лютого під час гонінь на християн за часів Клавдія ІІ.
- Єпископ, з яким фактично сталось те ж саме: був убитий за приналежність до християнства під час панування Авреліана. Стратили його теж 14 лютого, і навіть поховали в тому ж місці, що і його попередника. Це часто спричиняло різного роду непорозуміння.
- Кандидат на пост Папи, що проживав у Єгипті та у своїх проповідях говорив про шлюб як ідеал християнської любові. Однак про його смерть та місце поховання нічого не відомо.
Вважається, що усі три Валентина возвеличували кохання, допомагали молодим залагоджувати суперечки і охоче вінчали закоханих. Та все ж багато людей більше схиляються до думки, що покровителем закоханих був саме єпископ Валентин.
Імператор Клавдій ІІ був страшенним противником шлюбів, адже вважав, що це заважає солдатам: одружені чоловіки більше думають про дружину та дітей, аніж про благополуччя власної країни. Тому він заборонив шлюби взагалі. Однак, жив у ті часи Валентин, який таємно вінчав усіх охочих. Звичайно, від Клавдія це не вдалося приховати, тому винуватця кинули за грати. Та лихо не без добра. Валентин і дочка тюремника Юлія закохалися одне в одного і почали листуватися. Історія закінчилась трагічно. Перед стратою, 13 лютого Валентин надіслав коханій свого останнього листа, підписаного словами “Твій Валентин”. Дівчина прочитала його 14 лютого, коли коханого вже не було в живих.
